завдаток
ЗАВДА́ТОК, тку, ч. Наперед видана частина тієї грошової суми, яка має бути виплачена за що-небудь, щоб забезпечити виконання умови.
Панок затявся, що не продасть землі нікому, опріч Семена, бо Семен умовився та дав завдаток (Коцюб., І, 1955, 106);
— Оце вам, Мокрино, аж п’ятдесят рубликів завдатку! — кладе Оксен перед жінкою пом’яті кредитки. — А решту віддам, як підпишемо купчу! (Дім., І будуть люди, 1964, 118);
*Образно. Вліпили з сотеньку київ Рябку в завдаток (Г.-Арт., Байки.., 1958, 54).
Словник української мови (СУМ-11)