завербований
ЗАВЕРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завербува́ти.
Сидір і Балябін принесли кілька десятків мечів.. Їх виготовив сільський коваль, завербований ними ще раніше в недалекому селі (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 57);
// у знач. ім. завербо́ваний, ного, ч.; завербо́вана, ної, ж. Людина, яку завербували, яка завербувалася.
Не встигли «побратими» упоратись з пожежею, як розкотилася чутка, що до ям на роботу йдуть завербовані (Кол., Терен.., 1959, 65);
// завербо́вано, безос. присудк. сл.
Вже при допомозі Василя Козака завербовано для роботи в госпіталі.. мало не півсотні студенток (Бурл., М. Гонта, 1959, 196).
Словник української мови (СУМ-11)