завергати
ЗАВЕ́РГА́ТИ, ве́рга́ю, ве́рга́єш, ЗАВЕ́РГНУТИ і ЗАВЕ́РГТИ, гну, гнеш; мин. ч. заве́рг, ла, ло; док., перех., розм.
1. З силою закидати, закинути.
Я скочив, наче вуж звинувсь, ..вирвав шнур, в тій хвилі заверг на шию (Фр., XIII, 1954, 109).
2. Вергаючи, покрити чим-небудь якусь поверхню.
Словник української мови (СУМ-11)