завесніти

ЗАВЕСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., поет. Почати весніти.

Широкий обрій завесніє (Криж., Срібне весілля, 1957, 23);

// безос.

Вже зовсім завесніло, вже жайворонки виспівували в полі, земля протряхла (Збан., Сеспель, 1961, 372);

[Фауст:] Поглянь, в березах завесніло (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 159).

Значення в інших словниках

1. завесніти — завесні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. завесніти — -іє, док., поет. Почати весніти. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови