завзятися
ЗАВЗЯ́ТИСЯ, візьму́ся, ві́зьмешся, док., розм.
1. Задумавши що-небудь, невідступно домагатися його виконання, діяти уперто, наполегливо.
— Я колись до неї [дівки] — а вона як стусоне мене в груди!.. Чекай же, думаю собі, завзялася ти, завізьмусь і я… (Коцюб., І, 1955, 139);
Громада, бачите, завзялася та й вибрала до ради самих противників дідича (Март., Тв., 1954, 65);
— Ви впадете десь на шляху, як ті безумці, що завзялися перейти безкрайню безводну пустиню (Кол., Терен.., 1959, 282).
2. на кого-що. Затаївши недобрі почуття проти кого-, чого-небудь, виявити бажання учинити зло; намір до ворожих дій.
[Анна:] І певно, що як він на нас завзявся, то зітре нас на порох, знищить, зруйнує (Фр., IX, 1952, 111);
Це було в самий розпал великої трагедії, що уготувало польське панство.., завзявшися на святиню українського духу, на його буття (Стар., Облога.., 1961, 3).
Словник української мови (СУМ-11)