завиляти

ЗАВИЛЯ́ТИ, я́є, док. Почати виляти.

— А Прус хвостом не завиляв, Як, знаєш, лис хвостом виляє (Котл., І, 1952, 160);

Раптом, завилявши хвостом, кинувся [песик], мов до знайомого, до якогось.. січовика (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 465).

Значення в інших словниках

1. завиляти — завиля́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. завиляти — -яє, док. Почати виляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. завиляти — виля́ти / завиля́ти хвосто́м. 1. Хитруючи, зволікати що-небудь, ухилятися від чого-небудь. Тому нехай вірш мій оцей і звучить Як ще одна скарга на тих, хто замість служити виляє хвостом (С. Олійник); А прус хвостом не завиляє..  Фразеологічний словник української мови
4. завиляти — Завиля́ти, -ля́ю, -єш гл. Завилять. А Прус хвостом не завиляв, як знаєш лис хвостом виляє. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка