завиляти
ЗАВИЛЯ́ТИ, я́є, док. Почати виляти.
— А Прус хвостом не завиляв, Як, знаєш, лис хвостом виляє (Котл., І, 1952, 160);
Раптом, завилявши хвостом, кинувся [песик], мов до знайомого, до якогось.. січовика (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 465).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завиляти — завиля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- завиляти — -яє, док. Почати виляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завиляти — виля́ти / завиля́ти хвосто́м. 1. Хитруючи, зволікати що-небудь, ухилятися від чого-небудь. Тому нехай вірш мій оцей і звучить Як ще одна скарга на тих, хто замість служити виляє хвостом (С. Олійник); А прус хвостом не завиляє.. Фразеологічний словник української мови
- завиляти — Завиля́ти, -ля́ю, -єш гл. Завилять. А Прус хвостом не завиляв, як знаєш лис хвостом виляє. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка