1. Словник української мови в 11 томах

завилювати

ЗАВИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., розм. Те саме, що підле́щуватися.

Вгодований економ, що весь час вертиться і завилює тут перед пані, запозирливо дивиться по черзі на панну й юнака (Вас., II, 1959, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завилювати — зави́лювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. завилювати — див. лестити Словник синонімів Вусика
  3. завилювати — -юю, -юєш, недок., розм. Те саме, що підлащуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. завилювати — ПІДЛАБУ́ЗНЮВАТИСЯ до кого (догідливістю добиватися доброго ставлення до себе, вигоди, користі тощо), ЗАПОБІГА́ТИ перед ким, також із сл. ласки в кого, чиєї, ЛАБУ́ЗНИТИСЯ розм., ПІДБИВА́ТИСЯ розм., ПІДЛИПА́ТИ розм., ПІДСУВА́ТИСЯ (ПІДСО́ВУВАТИСЯ) розм. Словник синонімів української мови
  5. завилювати — Завилювати, -люю, -єш гл. Заискивать, вилять передъ кѣмъ нибудь. Словник української мови Грінченка