1. Фразеологічний словник української мови

завиляти

виля́ти / завиля́ти хвосто́м. 1. Хитруючи, зволікати що-небудь, ухилятися від чого-небудь. Тому нехай вірш мій оцей і звучить Як ще одна скарга на тих, хто замість служити виляє хвостом (С. Олійник); А прус хвостом не завиляє.., Як дуже Дойда налягає, І як Чухрай угонку дав (І. Котляревський). 2. Лукавити, лицемірити або підлещуватися до кого-небудь. Лукавий чоловік словами нас голубить.. А ближче придивись ти — і видно, що виля хвостом (Л. Глібов).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завиляти — завиля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. завиляти — -яє, док. Почати виляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. завиляти — ЗАВИЛЯ́ТИ, я́є, док. Почати виляти. — А Прус хвостом не завиляв, Як, знаєш, лис хвостом виляє (Котл., І, 1952, 160); Раптом, завилявши хвостом, кинувся [песик], мов до знайомого, до якогось.. січовика (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 465). Словник української мови в 11 томах
  4. завиляти — Завиля́ти, -ля́ю, -єш гл. Завилять. А Прус хвостом не завиляв, як знаєш лис хвостом виляє. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка