завищати
ЗАВИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док.
1. Почати вищати.
Вовк крізь шпарку пропхався до хліва, почула його Свиня та й як закричить! Поросята собі як не завищать..! (Фр., IV, 1950, 87);
Завищала пила, вгризлася зубами в дерево, посипалась додолу тирса, закипіла робота (Збан., Курил. о-ви, 1963, 248).
2. Видати звук з виском, викриком.
— Через твою жінку.. та я буду на старість таке лихо терпіти! — крикнула, аж завищала Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 299).
Словник української мови (СУМ-11)