завищати
ЗАВИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док.
1. Почати вищати.
Вовк крізь шпарку пропхався до хліва, почула його Свиня та й як закричить! Поросята собі як не завищать..! (Фр., IV, 1950, 87);
Завищала пила, вгризлася зубами в дерево, посипалась додолу тирса, закипіла робота (Збан., Курил. о-ви, 1963, 248).
2. Видати звук з виском, викриком.
— Через твою жінку.. та я буду на старість таке лихо терпіти! — крикнула, аж завищала Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 299).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завищати — завища́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- завищати — -щу, -щиш, док. 1》 Почати вищати. 2》 Видати звук із виском, викриком. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завищати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- завищати — Завища́ти, -щу́, -щи́ш, -ща́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- завищати — Завища́ти, -щу, -щиш гл. Завизжать. Як запищить, як завищить! та й побігла в ліс. Рудч. Ск. II. 20. Словник української мови Грінченка