завсідний
ЗА́ВСІ́ДНИЙ, а, е, розм. Який буває, відбувається і т. ін. завжди, повсякчас; звичайний.
— От і в вас швидко будуть хоч не довічні, так завсідні вакації, — сказала Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 121);
— А що, Грицьку, чи пшениця вродила? — почне бувало здалека Лушня, натякаючи на завсідні жалощі Грицькові (Мирний, І, 1949, 402).
Словник української мови (СУМ-11)