зав’ялий
ЗАВ’Я́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до зав’я́нути, зав’я́ти.
2. у знач. прикм., перен. Виснажений, кволий (про людину).
Син оброслий, зав’ялий, замлілий, невістка — як та калина… (Мирний, IV, 1955, 44).
Словник української мови (СУМ-11)