зав’ялий

ЗАВ’Я́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до зав’я́нути, зав’я́ти.

2. у знач. прикм., перен. Виснажений, кволий (про людину).

Син оброслий, зав’ялий, замлілий, невістка — як та калина… (Мирний, IV, 1955, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me