загирити

ЗАГИ́РИТИ, рю, риш, док., перех., діал. Розтратити.

— У нас, замість люду, є тільки ратники і челядь. їх сили вистачить на те, щоб загирити все, що ще залишилося з золотої давнини, але нема сили збудувати щось нове (Оп., Іду.., 1958, 649);

// Закинути, загубити.

Панотець наробив крику, що.. загирили йому одно важне письмо (Март., Тв., 1954, 233);

// Занедбати.

До праці теж був [Андрій] не останній: Чи до пили, чи до сокири, — Коли на себе взяв завдання, То вже він діла не загирив (Тарн., З дал. дороги, 1961, 312).

Значення в інших словниках

1. загирити — заги́рити дієслово доконаного виду розтратити діал.  Орфографічний словник української мови
2. загирити — -рю, -риш, док., перех., діал. Розтратити. || Закинути, загубити. || Занедбати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загирити — заги́ри́ти вул. загубити (ср, ст)||посіяти  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. загирити — ЗАНЕДБА́ТИ (перестати дбати, піклуватися про когось, щось), ЗАПУСТИ́ТИ, ЗАНЕХА́ЯТИ (ЗАНЕХА́ТИ діал.), ПОНЕХА́ЯТИ (ПОНЕХА́ТИ) діал., ЗАГИ́РИТИ діал. — Недок.: зане́дбувати, запуска́ти, занеха́ювати. — Ледащиця, та й годі!..  Словник синонімів української мови
5. загирити — Заги́рити, -рю, -риш гл. Утратить, растратить. Напірне маєток. Вх. Зн. 18.  Словник української мови Грінченка