загирити
ЗАГИ́РИТИ, рю, риш, док., перех., діал. Розтратити.
— У нас, замість люду, є тільки ратники і челядь. їх сили вистачить на те, щоб загирити все, що ще залишилося з золотої давнини, але нема сили збудувати щось нове (Оп., Іду.., 1958, 649);
// Закинути, загубити.
Панотець наробив крику, що.. загирили йому одно важне письмо (Март., Тв., 1954, 233);
// Занедбати.
До праці теж був [Андрій] не останній: Чи до пили, чи до сокири, — Коли на себе взяв завдання, То вже він діла не загирив (Тарн., З дал. дороги, 1961, 312).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загирити — заги́рити дієслово доконаного виду розтратити діал. Орфографічний словник української мови
- загирити — -рю, -риш, док., перех., діал. Розтратити. || Закинути, загубити. || Занедбати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загирити — заги́ри́ти вул. загубити (ср, ст)||посіяти Лексикон львівський: поважно і на жарт
- загирити — ЗАНЕДБА́ТИ (перестати дбати, піклуватися про когось, щось), ЗАПУСТИ́ТИ, ЗАНЕХА́ЯТИ (ЗАНЕХА́ТИ діал.), ПОНЕХА́ЯТИ (ПОНЕХА́ТИ) діал., ЗАГИ́РИТИ діал. — Недок.: зане́дбувати, запуска́ти, занеха́ювати. — Ледащиця, та й годі!.. Словник синонімів української мови
- загирити — Заги́рити, -рю, -риш гл. Утратить, растратить. Напірне маєток. Вх. Зн. 18. Словник української мови Грінченка