загирити

ЗАНЕДБА́ТИ (перестати дбати, піклуватися про когось, щось), ЗАПУСТИ́ТИ, ЗАНЕХА́ЯТИ (ЗАНЕХА́ТИ діал.), ПОНЕХА́ЯТИ (ПОНЕХА́ТИ) діал., ЗАГИ́РИТИ діал. — Недок.: зане́дбувати, запуска́ти, занеха́ювати. — Ледащиця, та й годі!.. Дитя своє зовсім занедбала, — пропадає дитя (Марко Вовчок); Надія трохи занедбала квітник (С. Чорнобривець); — Перегуда так її (хату) запустив, що скоро й сам утік з неї (В. Кучер); — Жалко занехаять такого. Серйозний хлопець, читає все, думає (А. Тесленко); Болить моє серце, тебе покохавши, Крім тебе, мій краю, усе занехавши (переклад П. Грабовського); Тоді, як я жила вже у вуйків, понехала музику, науку чужої мови і літератури (Уляна Кравченко); До праці теж був (Андрій) не останній: Чи до пили, чи до сокири, — Коли на себе взяв завдання, То вже він діла не загирив (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загирити — заги́рити дієслово доконаного виду розтратити діал. Орфографічний словник української мови
  2. загирити — -рю, -риш, док., перех., діал. Розтратити. || Закинути, загубити. || Занедбати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загирити — заги́ри́ти вул. загубити (ср, ст)||посіяти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. загирити — ЗАГИ́РИТИ, рю, риш, док., перех., діал. Розтратити. — У нас, замість люду, є тільки ратники і челядь. їх сили вистачить на те, щоб загирити все, що ще залишилося з золотої давнини, але нема сили збудувати щось нове (Оп., Іду.. Словник української мови в 11 томах
  5. загирити — Заги́рити, -рю, -риш гл. Утратить, растратить. Напірне маєток. Вх. Зн. 18. Словник української мови Грінченка