1. Словник синонімів української мови

загинути

ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал., ЗАГИ́БНУТИ рідко; ПОЛЯГТИ́, ЛЯГТИ́, УПА́СТИ (ВПА́СТИ), ПА́СТИ (у бою); ВИ́ГИНУТИ (про всіх або багатьох). — Недок.: ги́нути, загиба́ти, погиба́ти, пропада́ти, накрива́тися, згиба́ти, ги́бнути, ляга́ти, па́дати, вигиба́ти. Загинув у бою командир їхнього загону.., а вони оце лише чудом врятувалися в морі (О. Гончар); Краще згинути на полі, Ніж конати у неволі (дума); Так загинь же, дух фашистської орди, Ізгинь і не плямуй людини совість (П. Тичина); Не знаю, як я опинивсь у холодній.. і там трохи не пропав, не ївши, не пивши (Г. Квітка-Основ'яненко); — Молю Бога, коли буде хлоп'ятко, то щоб на його (панича) було схоже. Не дасть же він занапаститись своїй дитині?.. (Панас Мирний); Ми як форсували Дунай взимку по тонкій кризі, то доводилось за руки братися.. А якби поодинці рушили, ..то багато хто з нас накрився б... (О. Гончар); Загиб (Михайло) через утрату крові (О. Кобилянська); Часто мені сняться бої, де полягли друзі мої (Д. Луценко); Людей немало в тій війні лягло (М. Рильський). — Пор. уме́рти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загинути — (раптово померти, здебільшого в бою, аварії) згинути, пропасти, полягти (в бою), діал. згибнути, (призвести до занепаду) занапастити. Словник синонімів Полюги
  2. загинути — заги́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. загинути — див. вмирати Словник синонімів Вусика
  4. загинути — (передчасно вмерти – в бою, від нещасного випадку і т. ін.) прийняти смерть; віддати (покласти) життя (душу) за кого – що, покласти (зложити, положити) [свою] голову за кого – що; накласти (наложити) головою (головами, життям) за кого... Словник фразеологічних синонімів
  5. загинути — [загинутие] -ну, -неиш, нак. -ин', -ин'теи Орфоепічний словник української мови
  6. загинути — див. загибати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. загинути — Згинув, як березневий сніг. Пропав безслідно. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. загинути — Заги́нути, -ги́ну, -ги́неш, -ги́не; не заги́нь, заги́ньмо, -ги́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. загинути — ЗАГИ́НУТИ див. загиба́ти. Словник української мови в 11 томах
  10. загинути — Загинути, -ну, -неш гл. Погибнуть. Не загинув єси у неволі, не загинеш із нами, козаками, на нозі. Дума. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Шевч. 46. Ратуй мене, мій батеньку, ратуй, не дай мені да й загинути. Мет. 128. Словник української мови Грінченка