загнибіда
ЗАГНИ́БІДА, и, ч. і ж., фам. Те саме, що скнара.
Хлопцям ти [золото] втіху даєш, а на старості Скільки загнибід розплодиш та скнарості! (Граб., І, 1959, 609);
— Він, дядько, нівроку загнибіда-скупенький у мене (Стельмах, Правда.., 1961, 296).
Словник української мови (СУМ-11)