заговляти

ЗАГОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАГОВІ́ТИ, і́ю, і́еш, док., заст. Востаннє їсти скоромне напередодні посту.

— На сім тижні будемо говіти. Та гляди ж мені: щоб ти зараз з церкви і був тут. Коли прийдеш зараз, то дам тобі обідати.. та й заговіємо (Кв.-Осн., II, 1956, 104);

*Образно. [Марина Петрівна:] Кефір пив? Заговій до вечері. [Безкоропайний:] Клята комплекція! (Мур., Радісний берег, 1961, 21).

Значення в інших словниках

1. заговляти — заговля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заговляти — -яю, -яєш, недок., заговіти, -ію, -ієш, док., заст. Востаннє їсти скоромне напередодні посту.  Великий тлумачний словник сучасної мови