загорожа

ЗАГОРО́ЖА, і, ж.

1. Тин, паркан, стіна і т. ін., чим огороджене, відгороджене що-небудь; огорожа.

Ми хутко збігли до Збруча, переступили обережненько невисоку загорожу з кільчастих дротів і забрели у річку (Козл., Сонце.., 1957, 102);

Федір помітив, що від його постаті падає подвійна тінь на побілену стіну заводської загорожі (Руд., Вітер.., 1958, 352);

Наближалися [коні] до очеретяної загорожі, за якою ніжною музикою обзивалися напівсонні вулики (Стельмах, І, 1962, 539).

2. Огороджене, відгороджене місце (звичайно для утримування свійських тварин і птахів).

Нарубав [Тимко] у сазі верболозу і пригородив кабанцеві загорожу, щоб він гуляв там, а не бігав та рився по двору (Тют., Вир, 1964, 263);

У конюшні, в окремій загорожі, смугаста зебра лякливо косить очі на свого сусіда — чистокровного арабського жеребця (Донч., III, 1956, 42).

Значення в інших словниках

1. загорожа — загоро́жа іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. загорожа — див. огорожа; перешкода; прибудова  Словник синонімів Вусика
3. загорожа — ЗАГОРОДА огорожа <�тин, паркан, стіна тощо>; (дротяна) загородження.  Словник синонімів Караванського
4. загорожа — -і, ж. 1》 Тин, паркан, стіна і т. ін., чим огороджене, відгороджене що-небудь; огорожа. 2》 Огороджене, відгороджене місце (зазвичай для утримування свійських тварин і птахів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. загорожа — ЗА́ГОРОДА (обгороджене місце для утримання свійських тварин і птахів), ЗАГОРО́ЖА, ЗАГІ́Н, ОБО́РА, ВОЛЬЄ́РА (ВОЛЬЄ́Р), ОЦА́РОК рідко.  Словник синонімів української мови
6. загорожа — Загорожа, -жі ж. = загорода 1. Задумали та снітинці город городити, щоб нікуди литвяківцям гуляти ходити. Не поможе, милий Боже, ваша загорожа. Мил. 78.  Словник української мови Грінченка