загорожа
ЗАГОРО́ЖА, і, ж.
1. Тин, паркан, стіна і т. ін., чим огороджене, відгороджене що-небудь; огорожа.
Ми хутко збігли до Збруча, переступили обережненько невисоку загорожу з кільчастих дротів і забрели у річку (Козл., Сонце.., 1957, 102);
Федір помітив, що від його постаті падає подвійна тінь на побілену стіну заводської загорожі (Руд., Вітер.., 1958, 352);
Наближалися [коні] до очеретяної загорожі, за якою ніжною музикою обзивалися напівсонні вулики (Стельмах, І, 1962, 539).
2. Огороджене, відгороджене місце (звичайно для утримування свійських тварин і птахів).
Нарубав [Тимко] у сазі верболозу і пригородив кабанцеві загорожу, щоб він гуляв там, а не бігав та рився по двору (Тют., Вир, 1964, 263);
У конюшні, в окремій загорожі, смугаста зебра лякливо косить очі на свого сусіда — чистокровного арабського жеребця (Донч., III, 1956, 42).
Значення в інших словниках
- загорожа — загоро́жа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- загорожа — див. огорожа; перешкода; прибудова Словник синонімів Вусика
- загорожа — ЗАГОРОДА огорожа <�тин, паркан, стіна тощо>; (дротяна) загородження. Словник синонімів Караванського
- загорожа — -і, ж. 1》 Тин, паркан, стіна і т. ін., чим огороджене, відгороджене що-небудь; огорожа. 2》 Огороджене, відгороджене місце (зазвичай для утримування свійських тварин і птахів). Великий тлумачний словник сучасної мови
- загорожа — ЗА́ГОРОДА (обгороджене місце для утримання свійських тварин і птахів), ЗАГОРО́ЖА, ЗАГІ́Н, ОБО́РА, ВОЛЬЄ́РА (ВОЛЬЄ́Р), ОЦА́РОК рідко. Словник синонімів української мови
- загорожа — Загорожа, -жі ж. = загорода 1. Задумали та снітинці город городити, щоб нікуди литвяківцям гуляти ходити. Не поможе, милий Боже, ваша загорожа. Мил. 78. Словник української мови Грінченка