загорьовувати

ЗАГОРЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГОРЮ́ВАТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех., розм. Добувати, заробляти важкою працею.

[Оратор:] Тяжко.. доводиться загорьовувати хліборобові-селянинові шматок хліба, бо в нього землі мало (Кроп., IV, 1959, 88);

Я вже п’ять карбованців грошима загорювала та ще скриньку (Вовчок, І, 1955, 18);

[Анзорге:] Він було все до матері каже: «.Слухай, стара, як я умру, держися міцно хатини. Я сю хату загорював» (Л. Укр., IV, 1954, 219).

Значення в інших словниках

1. загорьовувати — загорьо́вувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. загорьовувати — -ую, -уєш, недок., загорювати, -юю, -юєш, док., перех., розм. Добувати, заробляти важкою працею.  Великий тлумачний словник сучасної мови