загорьований

ЗАГОРЬО́ВАНИЙ¹, а, е, розм. Виснажений гірким життям, важкою працею; знедолений.

Гуляли це не загорьовані трударі, не жителі нужденних халуп.., а безжурні володарі всього рухомого і нерухомого добра на землі (Смолич, Мир.., 1958, 59).

ЗАГОРЬО́ВАНИЙ², а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до загорюва́ти²;

// У знач. прикм.

Спина зігнута в роботі, Зверху латаний платок… Не смачний, мабуть, голоті Загорьований шматок! (Стар., Поет. тв., 1958, 66);

Наталя витерла хустиною очі.. Далі вона суворо нахмурила брови і вже сміливо, ніби мала на те загорьоване право, почала голубити.. на голові [хлопця] кучері ніжно, лагідно (Вас., II, 1959, 57).

Значення в інших словниках

1. загорьований — загорьо́ваний 1 дієприкметник знедолений розм. загорьо́ваний 2 дієприкметник здобутий важкою працею розм.  Орфографічний словник української мови
2. загорьований — I -а, -е, розм. Виснажений гірким життям, важкою працею; знедолений. II -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до загорювати II. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загорьований — НЕЩА́СНИЙ (про людину, землю, країну тощо — який зазнав багато горя, кривди, поневірянь), НЕЩАСЛИ́ВИЙ підсил., ЗГОРЬО́ВАНИЙ, БАГАТОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил., НАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ЗАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ГІРКИ́Й заст., МНОГОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил. уроч.  Словник синонімів української мови
4. загорьований — Загорьо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. загорьований — Загорьо́ваний, -а, -е Заработанный тяжелымъ трудомъ. А як вечір прийде, — на вулицю вийде: та в позиченому, та в добуваному... Ой вийди ж ти, вражий сину, у своєму загорьованому. Грин. III, 215.  Словник української мови Грінченка