загорьований

НЕЩА́СНИЙ (про людину, землю, країну тощо — який зазнав багато горя, кривди, поневірянь), НЕЩАСЛИ́ВИЙ підсил., ЗГОРЬО́ВАНИЙ, БАГАТОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил., НАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ЗАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ГІРКИ́Й заст., МНОГОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил. уроч., МНОГОСТРА́ДНИЙ підсил. уроч. рідше; ЗНЕДО́ЛЕНИЙ, ОБЕЗДО́ЛЕНИЙ рідше (позбавлений найнеобхіднішого в житті). По згарищу бродили якісь люди — то були, мабуть, нещасні пожильці — і розгрібали димливі купи попелу і сміття (Ю. Смолич); За народ свій нещасливий, Повна щирої журби, Ти ступила на правдивий Шлях святої боротьби (П. Грабовський); Невже покинув землю ти згорьовану, священну? (М. Шеремет); Війська трьох Білоруських і 1-го Прибалтійського фронтів б'ють фашистські армії групи "Центр" у багатостраждальній Білорусії (П. Автомонов); І бачить він, що се вбога і гірка дівчина: ..спідниця на ній вицвіла і уся в латках (Марко Вовчок); Та мамина віра у світло, яке принесуть знедоленим людям її просвічені сини, зогрівала її до самої смерті (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. загорьований — загорьо́ваний 1 дієприкметник знедолений розм. загорьо́ваний 2 дієприкметник здобутий важкою працею розм.  Орфографічний словник української мови
2. загорьований — I -а, -е, розм. Виснажений гірким життям, важкою працею; знедолений. II -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до загорювати II. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загорьований — Загорьо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. загорьований — ЗАГОРЬО́ВАНИЙ¹, а, е, розм. Виснажений гірким життям, важкою працею; знедолений. Гуляли це не загорьовані трударі, не жителі нужденних халуп.., а безжурні володарі всього рухомого і нерухомого добра на землі (Смолич, Мир.., 1958, 59).  Словник української мови в 11 томах
5. загорьований — Загорьо́ваний, -а, -е Заработанный тяжелымъ трудомъ. А як вечір прийде, — на вулицю вийде: та в позиченому, та в добуваному... Ой вийди ж ти, вражий сину, у своєму загорьованому. Грин. III, 215.  Словник української мови Грінченка