Словник української мови в 11 томах

загострювати

ЗАГО́СТРЮВАТИ, юю, юєш і рідше ЗАГОСТРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, док., перех.

1. Робити гострим кінець, край чого-небудь.

Загострювати інструменти слід лише на справному верстаті, що має захисний кожух і прозорий екран (Слюс. інстр.., 1959, 11);

Загострює [писар] нове перо (Тулуб, Людолови, II, 1957, 221);

// Робити тоншим, вужчим, більш кутастим (риси обличчя).

Смерть загострила вилиці на обличчі лісоруба, і воно стало суворим (Скл., Карпати, II, 1954, 173).

2. перен. Робити більш витонченим, чутливішим, сприйнятливішим до чого-небудь (органи чуття і т. ін.).

Встала [Марія], пішла навпомацки.., загостривши слух, почала відкривати двері до сіней (Вільде, Опов., 1954, 15);

Гучна слава великого поета й художника не зробила Шевченка глухим до страждань народних, вона ще більше загострила його слух і зір (Слово про Кобзаря, 1961, 60).

3. перен. Збуджувати, посилювати.

Минаючи вікно кухні, Безбородько заздалегідь виробляв собі «нюхове передчуття» того, що буде на вечерю. Ця невинна.. гра загострювала апетит (Вільде, Сестри.., 1958, 286);

Буває, що дрібниця нам Удвічі загостряє болі (Рильський, Поеми, 1957, 175);

Випадок з Сухопарою був неприємний і болючий, та ще дужче загострив у Ніни цікавість до педагогічної роботи (Донч., V, 1957, 450).

Заго́стрювати (загостри́ти) пита́ння — підкреслювати питання, наголошуючи на ньому.

Програма Комуністичної партії Радянського Союзу загострює питання про естетичне виховання всіх трудящих, про формування в народі високих художніх смаків (Мист.. 5, 1961, 12);

Заго́стрювати (загостри́ти) ува́гу — підвищувати або зосереджувати увагу.

— От саме на цьому, як здається мені, і мусила Супрун загострити нашу увагу (Головко, II, 1957, 463).

4. перен. Робити більш напруженим, нестерпним, непримиренним.

Він збирався поговорити з Каргатом на досить дражливу тему. А загострювати взаємини з цим надто бистрим на прикре слово молодиком не хотілось (Шовк., Інженери, 1956, 137);

Війна, безперечно, породила найрізкішу кризу і загострила бідування мас неймовірно (Ленін, 21, 1950, 273);

Загострити класові суперечності.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. загострювати — заго́стрювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. загострювати — ГОСТРИТИ, вигострювати, відгострювати; (слух) збуджувати, посилювати; (мову) додавати соли до; (увагу) зосереджувати; (взаємини) погіршувати.  Словник синонімів Караванського
  3. загострювати — -юю, -юєш і рідше загостряти, -яю, -яєш, недок., загострити, -гострю, -гостриш, док., перех. 1》 Робити гострим кінець, край чого-небудь. || Робити тоншим, вужчим, більш кутастим (риси обличчя). 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. загострювати — ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін.  Словник синонімів української мови
  5. загострювати — Заго́стрювати, -го́стрюю, -рюєш; загостри́ти, -гострю́, -го́стриш, -го́стрять; -гостри́, -рі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. загострювати — Загострювати, -рюю, -єш сов. в. загостри́ти, -рю́, -риш, гл. Заостривать, заострить.  Словник української мови Грінченка