загоювати

ЗАГО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАГО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. Виліковувати ушкоджені місця, рани на тілі; гоїти.

Він кілька місяців пролежав у лазаретах, загоюючи рану, одержану в бою з партизанами (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126);

Хіба я можу чародійським словом загоїти всі рани, спинити всю кров, згасити всі пожежі?.. (Фр., II, 1950, 63);

*Образно. Радянська возз’ єднана Україна відбудовується, загоює страшні рани, фашистами заподіяні (Вишня, 1, 1956, 293);

— Випий трошки сього зілля — Все лихо загоїть (Шевч., І, 1951, 52);

— Ватю, серце, не говори так! І рани гояться, і серце можна загоїти!.. — втішала мати (Н.-Лев., IV, 1956, 142).

Значення в інших словниках

1. загоювати — заго́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. загоювати — -юю, -юєш, недок., загоїти, -ою, -оїш, док., перех. Виліковувати ушкоджені місця, рани на тілі; гоїти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загоювати — ГО́ЇТИ (виліковувати пошкодження на тілі), ЗАГО́ЮВАТИ, ЗАЖИВЛЯ́ТИ, ЗГО́ЮВАТИ діал.; ЗАЛІКО́ВУВАТИ (за допомогою ліків, лікування); ПІДГО́ЮВАТИ (трохи, частково). — Док.: заго́їти, заживи́ти, залікува́ти, підго́їти.  Словник синонімів української мови
4. загоювати — Заго́ювати, -го́юю, -го́юєш, -го́ює  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. загоювати — Загоювати, -гоюю, -єш сов. в. загоїти, го́ю, -їш, гл. Залѣчивать, залѣчить, заживлять, заживить (рану). Всі його рани загоює своїм розумним словом. Г. Барв. 163. Його рука поранить і загоїть. K. Іов. 12.  Словник української мови Грінченка