загоювати
ЗАГО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАГО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. Виліковувати ушкоджені місця, рани на тілі; гоїти.
Він кілька місяців пролежав у лазаретах, загоюючи рану, одержану в бою з партизанами (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126);
Хіба я можу чародійським словом загоїти всі рани, спинити всю кров, згасити всі пожежі?.. (Фр., II, 1950, 63);
*Образно. Радянська возз’ єднана Україна відбудовується, загоює страшні рани, фашистами заподіяні (Вишня, 1, 1956, 293);
— Випий трошки сього зілля — Все лихо загоїть (Шевч., І, 1951, 52);
— Ватю, серце, не говори так! І рани гояться, і серце можна загоїти!.. — втішала мати (Н.-Лев., IV, 1956, 142).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загоювати — заго́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- загоювати — -юю, -юєш, недок., загоїти, -ою, -оїш, док., перех. Виліковувати ушкоджені місця, рани на тілі; гоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загоювати — ГО́ЇТИ (виліковувати пошкодження на тілі), ЗАГО́ЮВАТИ, ЗАЖИВЛЯ́ТИ, ЗГО́ЮВАТИ діал.; ЗАЛІКО́ВУВАТИ (за допомогою ліків, лікування); ПІДГО́ЮВАТИ (трохи, частково). — Док.: заго́їти, заживи́ти, залікува́ти, підго́їти. Словник синонімів української мови
- загоювати — Заго́ювати, -го́юю, -го́юєш, -го́ює Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- загоювати — Загоювати, -гоюю, -єш сов. в. загоїти, го́ю, -їш, гл. Залѣчивать, залѣчить, заживлять, заживить (рану). Всі його рани загоює своїм розумним словом. Г. Барв. 163. Його рука поранить і загоїть. K. Іов. 12. Словник української мови Грінченка