загоювати
ГО́ЇТИ (виліковувати пошкодження на тілі), ЗАГО́ЮВАТИ, ЗАЖИВЛЯ́ТИ, ЗГО́ЮВАТИ діал.; ЗАЛІКО́ВУВАТИ (за допомогою ліків, лікування); ПІДГО́ЮВАТИ (трохи, частково). — Док.: заго́їти, заживи́ти, залікува́ти, підго́їти. Кликнули брата Агапіта живо, Що силу трав, які кругом росли, І соків знав таємні переміни, І рани вмів гоїти, біль втишать (І. Франко); Він кілька місяців пролежав у лазаретах, загоюючи рану (Ю. Бедзик); — Треба б перев'язати й заживити їм рани, — клопотливо говорила Орися (М. Старицький); Як же всі зраділи, коли нарешті, залікувавши в залізничній лікарні рану, приїхав Олин батько (Л. Юхвід); Стадник не зомлів і після останнього кия. Підгоївши виразки сорому.., він.. поніс люту злобу свою до шляхетського можновладства (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- загоювати — заго́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- загоювати — -юю, -юєш, недок., загоїти, -ою, -оїш, док., перех. Виліковувати ушкоджені місця, рани на тілі; гоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загоювати — Заго́ювати, -го́юю, -го́юєш, -го́ює Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- загоювати — ЗАГО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАГО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. Виліковувати ушкоджені місця, рани на тілі; гоїти. Він кілька місяців пролежав у лазаретах, загоюючи рану, одержану в бою з партизанами (Ю. Бедзик, Полки.. Словник української мови в 11 томах
- загоювати — Загоювати, -гоюю, -єш сов. в. загоїти, го́ю, -їш, гл. Залѣчивать, залѣчить, заживлять, заживить (рану). Всі його рани загоює своїм розумним словом. Г. Барв. 163. Його рука поранить і загоїть. K. Іов. 12. Словник української мови Грінченка