загрозливий
ЗАГРО́ЗЛИВИЙ, а, е.
1. Який виражає загрозу (у 1 знач.); грізний.
Перший змовк на півслові, як одрубав: повертає гарячі ще очі, здивовані, затурбовані, загрозливі (Вас., Незібр. тв., 1941, 65);
І ось.. зненацька звалилось на бійців грізне попередження: —Танки праворуч! Першим пустив його Козаков, підлетівши до командира полку і рапортуючи йому з якимось сердитим, загрозливим виглядом, наче своєму підлеглому (Гончар, III, 1959, 446).
2. Який містить у собі загрозу (у 2 знач.), небезпеку; небезпечний.
Становище було дуже загрозливе… Над життям матері і її ненародженої дитини зависла страшна небезпека (А.-Дав., За ширмою, 1963, 174);
Не вперше вже стикаються.. купці з грабіжниками й вбивцями. Темний і загрозливий схід, страшні простори за Ітиль-рікою (Скл., Святослав, 1959, 51);
// Який наводить, викликає жах; страшний.
[Анна:] Аж до Гори не могла спинитись, І тільки стук загрозливий копит За спиною я близько почувала (Коч., П’єси, 1951, 21);
Таня стоїть на сцені самотня. Здалеку наростає тихе загрозливе гудіння (Собко, П’єси, 1958, 116).
Словник української мови (СУМ-11)