загрюкотати
ЗАГРЮКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАГРЮКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., чим, у що. Підсил. до загрю́кати.
Розсердиться — так загрюкоче [Віктор] дверми — Летить штукатурка із стін! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 239);
Священик щосили загрюкотів у залізні церковні двері. Але їх було зсередини замкнуто (Донч., III, 1956, 114).
Словник української мови (СУМ-11)