загупотіти

ЗАГУПОТІ́ТИ, о́чу, оти́ш, док. Підсил. до загу́пати.

Хтось швидко пробіг вулицею, а потім загупотів під самим вікном (Скл., Карпати, II, 1954, 120);

Молодиця, обтрушуючи сніг, загупотіла чобітьми перед порогом, постукала в двері (Кучер, Трудна любов, 1960, 282);

// безос.

На бліндажі в цей час загупотіло (Гончар, III, 1959, 195).

Значення в інших словниках

1. загупотіти — загупоті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. загупотіти — [загупоут’ітие] -поучу, -потиш  Орфоепічний словник української мови
3. загупотіти — -очу, -отиш, док. Підсил. до загупати. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови