1. Словник української мови в 11 томах

загупотіти

ЗАГУПОТІ́ТИ, о́чу, оти́ш, док. Підсил. до загу́пати.

Хтось швидко пробіг вулицею, а потім загупотів під самим вікном (Скл., Карпати, II, 1954, 120);

Молодиця, обтрушуючи сніг, загупотіла чобітьми перед порогом, постукала в двері (Кучер, Трудна любов, 1960, 282);

// безос.

На бліндажі в цей час загупотіло (Гончар, III, 1959, 195).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загупотіти — загупоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загупотіти — [загупоут’ітие] -поучу, -потиш Орфоепічний словник української мови
  3. загупотіти — -очу, -отиш, док. Підсил. до загупати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови