загуркати
ЗАГУ́РКАТИ, аю, аєш, док. Почати гуркати, видаючи, утворюючи гуркіт, стук, шум.
В сінях загудів сердито бас, задзвеніли цимбали, заплакали три скрипки і загуркав бубен [бубон] (Фр., VIII, 1952, 64);
В залі заплескали в долоні й виразно загуркали лавами, умощуючи їх для глядачів (Епік, Тв., 1958, 424);
// безос.
Потім застукотіло в двері, неначе хто штурхав палицею, а потім загуркало кулаком (Н.-Лев., IV, 1956, 239).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me