загінка

ЗАГІ́НКА, и, ж. Те саме, що загі́н¹.

— Що ж, дівчатка, пішли і ми на покоси, робота не стоїть, — тихо сказала Соломія і рушила неквапною ходою на свою загінку (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 55);

Налягає [Антін] на косу і кінчає свою загінку (Чорн., Визвол. земля, 1950, 63);

Колгоспники обкосили косаркою поля, нарізали загінки (Колг. село,VІІ 1954, 2);

На пасовищах загінки для корів, телиць і свиней відгороджують електропастухами (Хлібороб Укр., 8, 1963, 9);

Недалеко від шляху стирчав ряд паколів, яким позначили загінку для одноденного спашу (Добр., Тече річка.., 1961, 189).

Значення в інших словниках

1. загінка — загі́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. загінка — -и, ж. Те саме, що загін I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загінка — II. ЗАГІ́Н (смуга, ділянка поля і т. ін.), ЗАГІ́НКА. Вся надія мужиків-хліборобів вигоріла разом з їх житом та вівсом на поруділих від спраги загонах (І. Франко); Орачі кінчали загінку, весело погейкували на худобу (А. Хорунжий).  Словник синонімів української мови