загінчик

ЗАГІ́НЧИК, а, ч. Зменш. до загі́н¹.

Але не довго вже мала йти [Калина], лише один загінчик поминути, що то на нім якийсь чоловік тепер відай косив (Коб., III, 1956, 535).

Значення в інших словниках

1. загінчик — загі́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. загінчик — -а, ч. Зменш. до загін I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загінчик — ЗАГІ́НЧИК², а, ч. Зменш. до загі́н². Пан Мартин .. наказав Карпа та святого отця собаками, як диких звірів, по лісу травити [цькувати], а селян гайдуки погнали загінчиками (Д. Білий); У кожному районі нашого міста був комсомольсько-оперативний загінчик (із журн.).  Словник української мови у 20 томах