1. Словник української мови в 11 томах

загінчик

ЗАГІ́НЧИК, а, ч. Зменш. до загі́н¹.

Але не довго вже мала йти [Калина], лише один загінчик поминути, що то на нім якийсь чоловік тепер відай косив (Коб., III, 1956, 535).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загінчик — загі́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. загінчик — -а, ч. Зменш. до загін I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загінчик — ЗАГІ́НЧИК², а, ч. Зменш. до загі́н². Пан Мартин .. наказав Карпа та святого отця собаками, як диких звірів, по лісу травити [цькувати], а селян гайдуки погнали загінчиками (Д. Білий); У кожному районі нашого міста був комсомольсько-оперативний загінчик (із журн.). Словник української мови у 20 томах