задвірок
ЗАДВІ́РОК, рка, ч.
1. Частина двора позад будинку, хати.
Князь звелів Юркові жить коло палацу в гарному домі, а Уласові дали невелику хатинку на задвірку, де були збудовані стайні, та псарні, та свинюшники (Н.-Лев., III, 1956, 296);
На одній половині хати не було в вікнах рам і жовта стіна дивилась на задвірок двома чорними дірами (Коцюб., І, 1955, 43).
2. розм. Задня частина хати або іншої будівлі.
Вона [Карпова хата] стояла до Лаврінових дверей задвірком (Н.-Лев., II, 1956, 366).
3. перен. Віддалена від великого, культурного центру місцевість.
Кому знати, може, колись, ще при вашім житті, цей тихенький земний задвірок теж стане гучним містом (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 113).
Словник української мови (СУМ-11)