задвірок

ЗАДВІ́РОК, рка, ч.

1. Частина двора позад будинку, хати.

Князь звелів Юркові жить коло палацу в гарному домі, а Уласові дали невелику хатинку на задвірку, де були збудовані стайні, та псарні, та свинюшники (Н.-Лев., III, 1956, 296);

На одній половині хати не було в вікнах рам і жовта стіна дивилась на задвірок двома чорними дірами (Коцюб., І, 1955, 43).

2. розм. Задня частина хати або іншої будівлі.

Вона [Карпова хата] стояла до Лаврінових дверей задвірком (Н.-Лев., II, 1956, 366).

3. перен. Віддалена від великого, культурного центру місцевість.

Кому знати, може, колись, ще при вашім житті, цей тихенький земний задвірок теж стане гучним містом (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 113).