задимлений
ЗАДИ́МЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до задими́ти 1, 2.
Повітря у пивній важке, задимлене міцним самосадом (Шиян, Баланда, 1957, 83);
На задимлені пилом дороги вечорами, у ніч, на зорі із сльозами надії, тривоги проводжали синів матері (Гонч., Вибр., 1959, 95).
2. у знач. прикм. Чорний від диму, кіптяви.
Чорний задимлений комин стирчав на горбку замість гуральні (Коцюб., II, 1955, 93).
3. у знач. прикм. Копчений димом.
Хороша, жирна риба харіуси.. Особливо смачний задимлений харіус. Він ніжний, як чорноморська свіжа камбала (Трубл., І, 1955, 94).
Словник української мови (СУМ-11)