задихати

ЗАДИ́ХАТИ, зади́хаю, зади́хаєш і задишу́, зади́шеш, док. Почати дихати (рівно, часто, важко і т. ін.).

Зінька схвильовано задихала, обличчя в неї загорілося (Головко, II, 1957, 186);

*Образно. Заскрипіла щогла стиха, І на повні білі груди Парус трепетний задихав (Нагн., Вибр., 1957, 47).

Значення в інших словниках

1. задихати — зади́хати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. задихати — задихаю, задихаєш і задишу, задишеш, док. Почати дихати (рівно, часто, важко і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови