задобрений
ЗАДО́БРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до задо́брити.
Сказала [Тетяна] з присміхом: — У нас всі начальники в Лебедині задобрені… (Горд., Дівчина.., 1954, 262);
Спить Чіпка. Совість, задобрена горілкою, його не мучила (Мирний, 1, 1949, 289);
Доводилось вам коли-небудь польову кашу їсти? ІЦерба одна, засипана злегка пшоном та задобрена шматочком сала з цибулею —от і все (Мирний, IV, 1955, 320).
Словник української мови (СУМ-11)