задок
ЗАДО́К, дка́, ч.
1. Задня частина (воза і т. ін.); протилежне передок.
Прочани поприв’язували вірьовками в’язки сіна на задках повозок і понабивали ним повозки в задках і передках (Н.-Лев., І, 1956, 574);
Задок брички; Задок саней.
2. Зменш, до зад 2.
На кого ти готував сіль і різав щетину? На ворога? — Ні, на дитячий задок чи спину, бо тобі вже шкода було дати яблука малечі (Стельмах, II, 1962, 120).
3. рідко. Те саме, що за́дник 1.
Словник української мови (СУМ-11)