задурно
ЗАДУ́РНО, присл., розм.
1. Безплатно, даром.
[Неофіт-раб:] А я й забув, що можу взяти мила у брата-крамаря зовсім задурно (Л. Укр., II, 1951, 231);
— Я задурно не схочу… я заплачу вам (Л. Янов., І, 1959, 213).
2. Не даючи користі, марно.
Прихилився [Прохор] до стіни, закрив обличчя й застогнав: — Мишку, хлопче мій!.. Механіку… Як же ти не вберігся?.. Ти ж пропав задурно… (Мик., II, 1957, 104).
Словник української мови (СУМ-11)