зажовкати

ЗАЖОВКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЖО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. зажовк і зажовкнув, нула, ло; док.

1. перев. 3 ос. Робитися, ставати жовтим, жовтавим; жовкнути.

*Образно. — Все запам’ятовуй, Хомо, бо це вже історія. Не та історія, що зажовкає десь у книгах, а та, що твориться на твоїх очах (Олесь Гончар, III, 1959, 414).

2. Набувати від хвороби, втоми і т. ін. відтінку жовтизни (про колір шкіри).

Мука їм [сестрам] бідним, нема їм спокою ні на хвилину; зажовкли, схудли, помарніли (Панас Мирний, I, 1954, 1955);

Лице зажовкло.

Значення в інших словниках

1. зажовкати — зажовка́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зажовкати — -аю, -аєш, недок., зажовкнути, -ну, -неш; мин. ч. зажовк, -ла, -ло і зажовкнув, -нула, -нуло; док. 1》 перев. 3 ос. Робитися, ставати жовтим, жовтавим; жовкнути. 2》 Набувати від хвороби, втоми і т. ін. відтінку жовтизни (про колір шкіри).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зажовкати — ЖОВТІ́ТИ (ставати жовтим, з жовтуватим відтінком), ЖО́ВКНУТИ, ПРИЖОВКА́ТИ, ЗОЛОТИ́ТИСЯ, ЗОЛОТІ́ТИ, ЗАЖОВКА́ТИ рідше, ЖОВТІ́ШАТИ підсил.; ПОЛОВІ́ТИ (перев. про жито, пшеницю). — Док.  Словник синонімів української мови