зажовкати

ЖОВТІ́ТИ (ставати жовтим, з жовтуватим відтінком), ЖО́ВКНУТИ, ПРИЖОВКА́ТИ, ЗОЛОТИ́ТИСЯ, ЗОЛОТІ́ТИ, ЗАЖОВКА́ТИ рідше, ЖОВТІ́ШАТИ підсил.; ПОЛОВІ́ТИ (перев. про жито, пшеницю). — Док.: пожовті́ти, пожо́вкнути, прижо́вкнути, зажо́вкнути, прожо́вкнути, прижо́вкти, зжо́вкнути, позолоти́тися, позолоті́ти. Обличчя осунулося, почало жовтіти (Панас Мирний); Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в'яне, жовкне... (Леся Українка); Прижовкло листя на кущах і деревах (П. Воронько); Море міниться — сизе, бузкове, А надвечір воно золотиться (П. Воронько); Земля золотіла. Це був, власне, жовтий пісок, прибитий дощем, а тепер нагрітий і осяяний сонцем (І. Багряний); Все запам'ятовуй, Хомо, бо це вже історія. Не та історія, що зажовкає десь у книгах, а та, що твориться на твоїх очах (О. Гончар); За вікном тьмяно народжувався світанок, примеркали, жовтішали вогні свічок (С. Скляренко); Половіють за обрій жита, печалить день чаїне квиління (з газети).

Значення в інших словниках

1. зажовкати — зажовка́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зажовкати — -аю, -аєш, недок., зажовкнути, -ну, -неш; мин. ч. зажовк, -ла, -ло і зажовкнув, -нула, -нуло; док. 1》 перев. 3 ос. Робитися, ставати жовтим, жовтавим; жовкнути. 2》 Набувати від хвороби, втоми і т. ін. відтінку жовтизни (про колір шкіри).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зажовкати — ЗАЖОВКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЖО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. зажовк і зажовкнув, нула, ло; док. 1. перев. 3 ос. Робитися, ставати жовтим, жовтавим; жовкнути. *Образно. — Все запам’ятовуй, Хомо, бо це вже історія.  Словник української мови в 11 томах