зажура

ЗАЖУ́РА, и, ч. і ж., зневажл. Про зажерливу людину.

Показали двері глитаю-зажері! (Укр.. присл.., 1955, 355).

ЗАЖУ́РА, и, ж., поет. Почуття журби, смутку.

Він у зажурі нахиляється до Тимофія, сповнений своїм і чужим горем, і, мов у тяжкому сні, прямує додому (Стельмах, II, 1962, 208);

Лія слухала мовчазна, зовсім притихла,— не смуток, але якась солодка зажура ввійшла в її душу і серце (Смолич, Мир.., 1958, 345).

Значення в інших словниках

1. зажура — зажу́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. зажура — див. сум  Словник синонімів Вусика
3. зажура — Журба, смуток, р. жура; зажуреність, засмученість; сумування.  Словник синонімів Караванського
4. зажура — -и, ж., поет. Почуття журби, смутку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зажура — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм.  Словник синонімів української мови