зажурити

ЗАЖУРИ́ТИ, урю́, у́риш, док., перех. Навіяти кому-небудь, викликати у когось журбу, смуток.

Помер старий Самійленко, нехай царствує! Дуже зажурив він жінку! (Вовчок, І, 1955, 85);

*Образно. Пісня зажурила всю хату. Зажурився і Максим (Стельмах, Хліб.., 1959, 249).

Значення в інших словниках

1. зажурити — зажури́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зажурити — див. журитися  Словник синонімів Вусика
3. зажурити — -урю, -уриш, док., перех. Навіяти кому-небудь, викликати у когось журбу, смуток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зажурити — ЗАСМУ́ЧУВАТИ (викликати смуток у кого-небудь, робити смутним когось), СМУТИ́ТИ, ПЕЧА́ЛИТИ, ПОТЬМА́РЮВАТИ, ОПЕЧА́ЛЮВАТИ рідше, ЖУРИ́ТИ рідше, РОЗСТРО́ЮВАТИ розм., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ОСМУ́ЧУВАТИ рідко; ПРИСМУ́ЧУВАТИ (трохи). — Док.  Словник синонімів української мови
5. зажурити — Зажурити, -ся см. зажурювати, -ся.  Словник української мови Грінченка