1. Словник української мови в 11 томах

зажурити

ЗАЖУРИ́ТИ, урю́, у́риш, док., перех. Навіяти кому-небудь, викликати у когось журбу, смуток.

Помер старий Самійленко, нехай царствує! Дуже зажурив він жінку! (Вовчок, І, 1955, 85);

*Образно. Пісня зажурила всю хату. Зажурився і Максим (Стельмах, Хліб.., 1959, 249).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зажурити — зажури́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зажурити — див. журитися Словник синонімів Вусика
  3. зажурити — -урю, -уриш, док., перех. Навіяти кому-небудь, викликати у когось журбу, смуток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зажурити — ЗАСМУ́ЧУВАТИ (викликати смуток у кого-небудь, робити смутним когось), СМУТИ́ТИ, ПЕЧА́ЛИТИ, ПОТЬМА́РЮВАТИ, ОПЕЧА́ЛЮВАТИ рідше, ЖУРИ́ТИ рідше, РОЗСТРО́ЮВАТИ розм., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ОСМУ́ЧУВАТИ рідко; ПРИСМУ́ЧУВАТИ (трохи). — Док. Словник синонімів української мови
  5. зажурити — Зажурити, -ся см. зажурювати, -ся. Словник української мови Грінченка