1. Словник української мови Грінченка

зажурити

Зажурити, -ся

см. зажурювати, -ся.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зажурити — зажури́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зажурити — див. журитися Словник синонімів Вусика
  3. зажурити — -урю, -уриш, док., перех. Навіяти кому-небудь, викликати у когось журбу, смуток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зажурити — ЗАСМУ́ЧУВАТИ (викликати смуток у кого-небудь, робити смутним когось), СМУТИ́ТИ, ПЕЧА́ЛИТИ, ПОТЬМА́РЮВАТИ, ОПЕЧА́ЛЮВАТИ рідше, ЖУРИ́ТИ рідше, РОЗСТРО́ЮВАТИ розм., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ОСМУ́ЧУВАТИ рідко; ПРИСМУ́ЧУВАТИ (трохи). — Док. Словник синонімів української мови
  5. зажурити — ЗАЖУРИ́ТИ, урю́, у́риш, док., перех. Навіяти кому-небудь, викликати у когось журбу, смуток. Помер старий Самійленко, нехай царствує! Дуже зажурив він жінку! (Вовчок, І, 1955, 85); *Образно. Пісня зажурила всю хату. Зажурився і Максим (Стельмах, Хліб.., 1959, 249). Словник української мови в 11 томах